Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 89" Дніпровської міської ради

 

Поради батькам

    

 

Пам’ятка для батьків майбутніх вихованців дитячого садка

 

1. Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов в дитячий садок.

 

2. Коли ви йдете повз дитячой садок, з радістю нагадуйте малюку про те, як йому пощастило – восени він зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим в присутності малюка, що пишаєтеся своєю дитиною, – адже його прийняли в дитячий садок.

 

3. Поговоріть з дитиною, як з дорослим. Поясніть, що він буде ходити в садок, де багато дітей, з якими можна грати, і багато нових і цікавих іграшок.

 

4. Розкажіть малюку, що вихователі, з якими він там зустрінеться, будуть грати, співати й танцювати з ним, читати йому книжки, розповідати казки і завжди у всьому допоможуть.

 

5. Скажіть малюку, що тепер вранці вся родина буде відправлятися на роботу: тато – у свій офіс, мама – у свій, старший брат або сестра – до школи, а він – у дитячий садок, а після роботи мама або тато прийдуть за ним і заберуть додому.

 

6. Ознайомтеся з майбутньою вихователькою, нянечкою. Обов’язково скажіть вихователю, а краще залиште йому письмову пам’ятку, де перерахуйте: нелюбимі страви, продукти і ліки, що викликають алергію; щеплення, від яких у дитини медичний відвід; номери телефонів для зв’язку з вами в екстрених випадках.

 

7. Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності, він буде там робити. Чим докладніше буде ваша розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий садок. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було  заздалегідь “обіцяно”, – вона відчує себе впевненіше.

 

8. Поступово, протягом літа, влаштовуйте режим дня дитини подібний до режиму дня у дитячому садку, особливо якщо це стосується раннього вставання – не пізніше восьмої години ранку. Після обіду ваш малюк повинен спати не менше однієї години або хоча б полежати з книгою або з іграшкою. Підготуватися до сну слід не пізніше 21 години.

 

9. Слід навчити малюка користуватися горщиком, відучити  від їжі із пляшечки з соскою.  Навчіть малюка самостійно їсти ложкою і пити з чашки.

 

10. Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у неї в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку він зможе звернутися по допомогу, і як він це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити “, і вихователь дасть тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователям”.

 

11. Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на його першу вимогу і так, як він хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

 

12. Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

 

13. Ознайомтеся з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка по іменах. Запитуйте  думку малюка про нових друзів.

 

14. Вводити дитину в нову ситуацію слід поступово. У перші дні побудьте з дитиною якийсь час в дитячому садку, не йдіть відразу. А, прощаючись, обов’язково скажіть, що повернетеся. Як правило, багато дітей через кілька днів звикають до нових умов.

 

15. Коли ваш син або дочка вперше відправляться в садок, не забудьте дати йому з собою іграшку: звична тепла річ, що пахне будинком, буде діяти на малюка заспокійливо, це для нього частинка дому, частинка безпеки.

 

16. Не забудьте так розпланувати свій час, щоб повністю звільнити собі першу пару тижнів, щоб зі свого боку допомогти дитині плавно пройти адаптацію в садку.

 

17. На перших порах намагайтеся приділяти своїй дитині потрійну увагу вдома і на прогулянках, нагадуйте ввечері йому про садок, про хлопців, про виховательок. Найголовніше – не бійтеся сліз дитини, адже малюк поки не може реагувати інакше! Не дратуйте дитини своїми сльозами і нервозністю. Багато мам не можуть стримати емоцій при розлученні з дитиною вранці, коли дитина йде до групи. Якщо у мами не виходить бути витриманою, краще довірити татові відвести дитину в садок.

 

18. Намагайтеся бути терпимими в період адаптації дитини до дитячого садочку, не шкодуйте часу на емоційно-особистісне спілкування з дитиною, заохочуйте відвідування дитячого садка дитиною.

 

Пам’ятайте, що дитячий садок – це перший крок у суспільство, імпульс до розвитку знань дитини про поведінку в суспільстві.

 

 


Чи можна змінити жадібну поведінку дитини, чи така поведінка є вродженою якістю?

 

Трапляється так, що дорослий стає свідком того, як його малюк замість того,щоб поділитися іграшкою або цукеркою з однолітками, притискає добро до себе, усім своїм виглядом демонструє, що він нізащо не віддасть її за жодних обставин.

Насправді це не так страшно. Подібну поведінку дитини легко пояснити, вона є закономірною.

 

Причини жадібності

1. Криза 2-х років.

Два роки – перший кризовий вік у житті людини. Саме в цей час дитини починає поступово усвідомлювати своє «Я», почуватися відокремленою від матері. Малюк може почати проявляти жадібність з почуття опору, не бажаючи вчиняти правильно, тобто відповідно до тієї схеми, яку нав’язують йому дорослі.

2. Суворість виховання.

Більшість із нас для того, щоб не розбещити дитину, зводять до жалюгідного мінімуму задоволення в житті малюка. Якщо цукерка, то тільки одна і тільки після обіду, якщо іграшка, то обов’язково корисна, розвивальна, а не якась безглузда, хай навіть і яскрава.

Звісно, надмірність ні до чого доброго не приводить. Але поставте себе на місце дитини: чи поділилися б ви бажаною цукеркою з бабусею, яку ви любите, якщо б знали, що до завтрашнього дня цукерок ви не отримаєте?..

І змогли б випустити з рук величезного пухнастого яскраво-рожевого зайчика, якщо б альтернативою йому були б тільки правильні пірамідки й кубики з літерами?

3. Відсутність уявлення про етичні форми.

Почуття власності є у кожної дитини, але кожен із нас знає, що жадібність – це вада, а вад необхідно позбутися. Дитина без допомоги дорослих усвідомити це ще не здатна. Прагнення володіти будь-чим – її природна реакція.

4. Поганий приклад батьків.

Замисліться, чи не є скупість вашою власною рисою характеру? Чи завжди ви поводитеся щедро, чи часто бачить дитина приклади цієї щедрості?

Як боротися з дитячою жадібністю?

1. Не панікуйте! Не навіюйте собі, що ваша дитина якась не така, неправильна, погана. У 99,9% випадках дитячої жадібності можна позбутися за умови,якщо ви діятиме правильно.

2. Не забороняйте! Пам’ятайте : заборони діють лише за умови, що їх джерело десь поблизу. Доки мама поряд, дитина боятиметься заборон, але щойно мама зникне з поля зору, залишивши малюка, наприклад, у дитячому садочку, - і власницькі інстинкти візьмуть гору знову.

3. Не віднімайте! Віднімаючи у дитини певну річ, якою вона не захотіла поділитися, ви даєте їй приклад для наслідування. Учите її агресивності замість того, щоб навчити добра.

4. Не соромте дитину! Не дразніть її і не ображайте, називаючи «жадібною», особливо в присутності сторонніх. Цим ви не лише травмуєте психіку малюка, а й формуєте в його свідомості негативний образ свого власного «Я».

 

 

Цікаві веселі ігри для зміцнення постави

 

«Зарядка»

 

Ця гра замінить ранкову гімнастику. Крім того, що запропоновані вправи зміцнюють увесь організм, вони розвивають м’язи спини й виправляють положення хребта. Заздалегідь приготуйте кілька книг,

килимок і палку завдовжки 10 см.

1. Перша вправа – «потягушечки». Нехай малюк на вдиху підніме руки вгору через сторони й високо потягнеться за ними. Через декілька секунд на видиху можна опустити руки. Дитина повинна повторити цю вправу тричі.

2. Наступна вправа – «млин». Вихідне положення: стоячи, ноги на ширині плечей, руки опущенні вниз. Потім нехай дитина підніме вгору й трішки назад одну руку. Другу руку водночас відводять назад, але в нижньому положенні. Нехай дитина повторить цю вправу кілька разів, змінюючи руки.

3. Продовжує зарядку вправа «човник». Попросіть малюка лягти на живіт і водночас піднімати вгору голову й витягнуті вперед руки. Ще один варіант цієї вправи: нехай дитина, лежачі на животі, візьме палицю і піднімає руки вгору, старанно прогинаючись.

4. Запропонуйте дитині стати «черепашкою». Дуже корисно просто повзати навколішки, опираючись на руки.

5. «Чапля» - це класична вправа для формування правильної постави. Розкладіть на підлозі декілька не дуже високих перешкод (наприклад, із книг). Попросіть малюка переступати через ці перешкоди, тримаючи на голові книгу.

6. Вправа «кішка» сприятливо діє на м’язи, хребет і внутрішні органи. Нехай малюк стане рачки, на вдиху прогне спину й підніме голову. На видиху хай опустить голову й округлить спину. Вправу необхідно повторити п’ять разів.

7. Майже всі діти люблять робити «ластівку». Адже це – відмінна вправа для розвитку м’язів спини й ніг, а також для координації рухів. Стежте за тим, щоб спина дитини була прямою під час виконання цієї вправи.

8. Розтяжка й розслаблення – необхідна складова гри «Зарядка». Попросіть дитину лягти на спину, витягнути ноги, руки підняти вверх. Нехай малюк потягнеться, а потім розслабиться й полежить кілька хвилин. 

 

« Я – деревце»

 

Це заняття розвиває м’язи спини, шиї, рук і ніг.

Для гри вам знадобляться ілюстрації, на яких зображені різні дерева. Розгляньте картинки разом із дитиною, зосередивши увагу на особливостях кожного дерева. Попросіть малюка стати прямо, розслабивши руки. Потім подавайте команди, які вона повинна виконувати. Наприклад:

     Ти струнка берізка, сильний вітер розгойдує твоє листя і стовбур;

     Ти – міцний дуб, ти міцно стоїш на землі, а твої гілки сильні й прямі;

     Ти – височенна сосна, у якої всі гілки вгорі;

     Ти – верба, що схилилася над водою.

Малюк повинен зображувати названі дерева. Для цього йому необхідно використовувати отримані знання й фантазію, опускати й піднімати руки, похитуватися на носочках, втягатися й нахилятися.

 

«Ворота й м’яч»

 

Ця гра допомагає малюкові тримати рівновагу, розвиває координацію рухів.

Поставте недалеко один від одного два стільці однакової висоти. З’єднайте їх довгою дошкою або поперечиною. На відстані 1,5 -2 м. від стільців («воріт») розташуйте м’яч. Малюк повинен бігти до м’яча, штовхнути його до воріт, пробігти за ним. Далі, ставши рачки, перетнути ворота під рейкою. Після того, як він опиниться в руках малюка, потрібно покликати дитину назад.

Таку гру рекомендують проводити у формі змагання.

 

«Знайди скарб»

 

Вам знадобиться таз з водою, дрібні камінчики й будь-який предмет, що відрізняється від решти формою і розміром. Дитина стає в таз із водою й, перебираючи камінчики, шукає захований предмет.

 

Грайте частіше з дітьми – це краще, ніж залишати їх перед екраном телевізора переглядати мультфільми. У розслабленому положенні м’язів дуже швидко можна набути неправильної постави. Багато чого залежить від вас, батьків! 

 

 

Обираємо взуття

     Часи, коли навіть кімнатні капці вважали супердефіцитом, минули. Прилавки крамниць, торгових рядів заповнилися різноманітним, зовні цілком пристойним і, недешевим дитячим взуттям. Але що справді краще купити для малого? Особливо впадають в око лаковані черевички на підборах – мрія кожної дівчинки і «круті» кросівки зі штучної шкіри – предмет захвату хлопчиків. Однак ці зовні привабливі й модні взуванки дошкільнятам категорично не рекомендуються – вони жорсткі та паркі. А за тривалого носіння можуть стати на заваді нормальному формуванню склепіння стопи, спричинити плоскостопість та інші ортопедичні негаразди.

Обрати взуття для малюка найкраще з натурального матеріалу. Зауважимо, щоб стопа правильно формувалася, черевички повинні надійно фіксувати і підтримувати п’ятку. Для дитини до чотирьох років слід купувати сандалики обов’язково із закритою п’яткою, можна і з вирізом ззаду, однак ремінець має бути не вужчий ніж 2 см. Якщо ви уподобали якісь черевички або чобітки – насамперед перевірте, чи згинається в них підошва. Підбор має бути не вищий, ніж 1 см.  

Найкраще, щоб взуття фіксувалося на нозі за допомогою шнурівки або липучок. Проведіть рукою всередині черевичків – чи не має в них грубих швів чи не зім’ята підкладка? Зверніть увагу на устілку – вона має бути з натурального матеріалу, досить м’яка, однак не на стільки, щоб згинатися. Зауважте: у дешевого імпортного взуття часто буває пряма й м’яка п’ятка без задників, що тримають форму. Таке взуття не годиться! Носки мають бути доволі широкими й округлими, щоб не стискати пальчиків і не деформувати мізинців. Якщо взуванки прикрашені пряжками або іншими металевими оздобами, зверніть увагу, як вони прикріплені: металеві затискачі просто всередині черевичків можуть подряпати дитині ніжку або натерти мозоль.

У дитячому садку чи вдома малечі найкраще ходити в закритих акуратних капцях з натуральних матеріалів, дібраних за розміром ноги – щоб ніжка не «гуляла» або не притискалася п’ятка. М’які шльопки чи безформні капчики у вигляді симпатичних звіряток – так само недоречний подарунок малюку, як і стилізовані під дорослі гумові шльопки-в’єтнамки. А що стосується гумових чобітків, то носити їх можна лише на дощ і тільки за умови, що буде тепла підкладка та зйомна устілка.

 


1
2
3
4